Савкою звали нашого прадіда, який на початку ХХ століття заснував робоче поселення (місцевий клондайк) неподалік села Рудня Тальська, аби добувати залізну руду з місцевих родовищ.
Процес потребував сили силенної вугілля, а оскільки з кам’яним особливо не розженешся, довелося опанувати технологію виробництва деревного. Здавна на Поліссі вугілля «курили», тобто випалювали без доступу повітря складені у «майори» березові дрова.
І чи то «майори» у діда диміли краще, чи сосна смолянистіше траплялася. Але так його вугілля полюбилося киянам, що відбою не було і возив його він кіньми на Поділ через Бородянку (а це за 90 км!) аж до сивої старості.
Так другорядне ремесло стало основною справою. Бізнес діда, так би мовити, повністю перейшов на доставку, а з однієї хати хутір розрісся до кількох успішних господарств.